Області (райони) історично-етнографічні — території, у населення яких завдяки спільності історичних доль, соціально-економічного розвитку та взаємовпливу складаються подібні культурно-побутові особливості. Вони проявляються в матеріальній культурі — типах традиційного житла, засобів пересування, їжі, начиння, одягу, взуття, прикрас тощо, а також в традиційній духовній культурі (обряди і звичаї, вірування, фольклор тощо).

На відміну від етносів (з притаманною їм етнічною самосвідомістю) історично-етнографічні області (райони) можуть не усвідомлюватись людьми і визначаються під час спеціальних етнографічних досліджень. Вони, як і господарсько-культурні типи, є історичними категоріями; виникають, розвиваються та зникають в процесі розвитку конкретних етносів та їх угруповань на певній території. Для Історично-етнографічного районування має значення не лише характеристика образу життя та матеріальної культури, а й специфічних форм духовної культури, пов'язаних із стереотипами мислення, релігійними уявленнями й народною творчістю. Ареали окремих елементів культури та їхніх комплексів часто не збігаються з етнічними та мовними ареалами;типи культури, що утворюються на одній території, розвиваються та змінюються від епохи до епохи.

Складні історико-культурні (етнографічні) процеси призвели до утворення складної ієрархічної системи історично-етнографічних провінцій, областей та районів. Основною одиницею є історично-етнографічна область; вона поділяється на підобласті та райони. Група областей може бути об'єднана в провінцію. Таких історично-етнографічних провінцій виділяють 16: західно-центральноєвропейську, східноєвропейську, кавказьку, середньоазіатську-казахстанську, сибірську, центральноазіатську, східноазіатську, південно-східноазіатську, південноазіатську, південно-західноазіатську (передньоазіатську), північноафриканську, африканську гропічну, північноамериканську, латиноамериканську, австралійську, океанійську.

Територію України поділяють на кілька сторично-етнографічних районів:Північний (Полісся), Центральний (або Серед-ньонаддніпрянський), Слобожанщина, Поділля, Південний та Карпатський. В останньому виділяють Прикарпаття, власне Карпати, Закарпаття, а також території розселення етнографічних груп — бойків, гуцулів та лемків. На сучасному етапі межі між історично-етнографічними районами України нечіткі і мають умовний характер.

Ігор Винниченко

 

Організації етнічні — громадські об'єднання на основі певних етнічних ознак учасників, їхніх етноконсолідуючих завдань і цілей (політичних, культурних, релігійних, освітніх тощо). Відповідно організації етнічні за своєю культурою можуть набирати форми партії, духовного ордену, національно-культурного товариства, етноконфесійної групи, освітянського осередку тощо.

У сучасних умовах етнополітичного і етнокультурного розвитку України найбільш виразної форми набула діяльність національно-культурних товариств, число яких на республіканському, регіональному рівні перевищує дві сотні. Сюди входять асоціації, культурні та історично-освітні центри, земляцтва, громади, клуби тощо. Їхня діяльність спрямована на захист національно-культурних інтересів громадян і етнічних спільнот України, гармонізацію міжетнічних відносин, відродження та розвиток національних культур, розширення культурних, духовних зв'язків з етнічним материком.

Тетяна Клинченко

 

Організм етносоціальний (ЕСО) — особливого типу етнічні спільноти, які мають відносну самостійність (територію, певні функції самоврядування й самоуправління), котрі забезпечують сприятливі умови для існування етносу та його відтворення. Організм етносоціальний поряд з етнічною спільністю властива територіальна, економічна, соціальна, а у багатьох випадках і політична спільність. Тому організм етносоціальний є у певному сенсі синтетичними спільнотами, оскільки вони інкорпорують як суто етнічні, так і соціальні якості. Прикладами організму етносоціального можуть слугувати такі спільноти, як плем'я, народність, нація. Зрештою етносоціальний організм є однією з форм існування етносу. У сучасному світі у просторовому плані розрізняються кілька різновидів організму етносоціального:

1) в одному випадку організм етносоціальний збігається з розміщенням етносу (скажімо, німецька нація як організм етносоціальний i німці як етнос);

2) в іншому випадку організм етносоціальний включає в себе лише частину етносу (наприклад, в українську націю входить лише та частина українців, які проживають на території України);

3) ще в Іншому випадку в рамках однієї країни перебувають кілька організмів етносоціальних: в Росії — це російський, татарський, чуваський та багато інших етносоціальних організмів; в Грузії — грузинський, аджарський організм етносоціальний; в Канаді — англоканадський та франкоканадський організми етносоціальні.

Поряд з такими різновидами організму етносоціального існує ще й особливий різновид, коли один етнос поділений на окремі організми етносоціальні: до 1985 р. в'єтнамський етнос мав два організми етносоціальні — у Північному та Південному В'єтнамі, до 1990 р. німецький — у Західній Німеччині та НДР, корейський сьогодні — у Північній та Південній Кореї.

Володимир Євтух